Фаланги
Категории
Оригинал
I
Влiтають у лiто, повнi лютi,За ними янгол, при боцi лютня:
Ви ж бо велетнi, олюднюйтесь!
Галактики з реп'яхiв,
Замiсть лiхтарiв — ропухи.
Доб'ють пухи й цьому свiтовi,
Заки засвiтять хоч одне серце,
А воно ще й сердиться!—
Повiв мороку людей в сон розпиха.
Все вже звiдали
I однак —-
Самi будяки над головою.
II
Зелену вiдногу виставив час:
Я вас i всiх, що потiм!
У потi чола вчись:
Питома вага пелюстки, питна вода —
Дар неподоланих.
Стебла алмазнi душi.
Струмки пiд бруком столицi.
Брак повiтря, в мозку задуха,—
Крок за кроком,— i нi на цаль,—
Цiль вселенського вiддиху:
Во iм'я отця...—
Шевчики i шевцi,
Атомний гриб в оцi.
Одне з одним з'єднанi сiллю
Гiрше псiв,—
I однак — цiль.
III
Цьому I трунок в труну! —
Сiтка з самих мурашок.
Повню зрушили, I тепер — повiнь.
По вiнця трунок,
Дарма, що труп на трупi!
Свiтанок зелений, як лобода,
Дуба дав, а чути селезiнку.
Зовсiм близенько
Дзенькiт:
Волами везуть визiр'я —
В потойбiк зиркати.
Кругле пiдсоння, овальнi слова.
Рань неозору
Кiнським храпом розорано.
Що рана, коли з кожноï ринви:
Слава? —
Ясноголовi, темноголов! —
Усi в улоговинi.
Нехай палять коня
Для переходу.
Зi сходу вiтер на круглих щитах,
Iз заходу — на продовгастих.
IV
Однi в брiд, iншi — через мiст.
Весь свiт — самi кiнськi вуха.
Зброя намащена —
Незнищенний ворог
Верхи на волотках.
