СЛОВО ЗВОРУШЕНОГО СЕРЦЯ
Категории
Оригинал
Сьогоднi моє свято. Найбiльше в моєму життi. 55 рокiв скромноï працi на лiтературному полi. 55-рiчний ювiлей. В головi — сила думок. В серцi — невимовнi почуття. Багато прожито за сiмдесят сiм рокiв нелегкого життя. Багато перетерпiла за п'ятдесят п'ять лiт на невторованому шляху письменника. Цензура... Заборони... Скiльки палких думок лишилось в тайнi, не могли до людей дiйти. Але i книжки виходили не на широку дорогу: вузькими й тернистими стежками пробивались вони до людей, до читачiв своïх, ïх перепиняли, ïм перетинали шлях, з рук людини виривали.Тiльки тепер осяяв ïх ласкавий промiнь. Тiльки тепер нам милi свiтлi днi. Дивлюся на все довкола — i скiльки справдилось моïх мрiй! Омрiяна людина щастя вiдшукала. Для жiнки-страдницi, за чиє горе моє серце скипало кров'ю, вiдкрився свiт, розвiялась пiтьма. Земля, полита потом, зазеленiла рясно, на нiй буяють найпринаднiшi квiти: освiта, вiльна праця, культура для люду, що стiльки лiт страждав. I книжка — найдорожчим подарунком стала дитинi, що матiр з роботи жде, тiй дiвчинi, що у прислузi коротала молодi роки, навiть дiдовi, щоось лише прозрiв.
Дорога свiтла усiм людям стала, а ще яснiше вона простелилась для тих, хто творить, пише людям книги. Яка радiсть, щастя, що мiй ювiлей святкує цiлий край великий, що хвилювання моïх дум i серця до всiх людей Краïни Рад дiйшли.
Хвилюючись, кажу я щире слово це: моï думки тобi, народе вiльний, i пiсня серця, музика душi тобi.
Ольга Кобилянська
м. Чернiвцi, 25 листопада 1940 р.
