"КОЛЬОРОВI МИШI"
Категории
Оригинал
Давно,iще в шiстсот якомусь роцi,
ну, цебто бiльш як три вiки тому,
коли носили шпаги ще при боцi
i розважали стратами юрму,
коли вiдьом палили при народi,
коли наук не знали ще ладом,
кажу, давно, кажу, у Вишгородi
пiдсудна Анна стала пред судом.
Було тiй Аннi, може, десять рочкiв,
Ïï привiв розлючений сусiд.
Багряне листя, кiлька тих листочкiв,
останнє листя iз кленових вiт
було на стiл покладене, як доказ,
i шарудiло тихо на сукнi.
Осiннє сонце, яблуко-недоквас,
стояло в голих кленах у вiкнi.
I той сусiд сказав тодi у тишi:
Панове суддi! Я ïï привiв.
Вона робила... кольоровi мишi
з оцих ось жовтих i сухих листкiв.
Ото складе листочок до листочка,
два рази хукне так i побiжать.
У мене дiти, в мене син i дочки,
у них цяцьки так жужмом i лежать.
Вони були нормальнi i здоровi,
а ця чаклунка збила ïх з пуття.
Вночi ïм сняться мишi кольоровi.
Од тих мишей немає нам життя!
Тодi суддя в судейськiй чорнiй мантiï
сказав:
Життя це справа без гарантiï.
Чаклунок ми караєм по закону.
Перехрестiться, пане, на iкону.
Скажiть суду: вона iз димаря
вночi лiтала чи згасила зiрку?
Чи вам тi мишi згризли сухаря,
а чи прогризли у пiдлозi нiрку?
Сусiд сказав, що мишi тi якраз
такоï шкоди не чинили зроду,
що в господарствi наче все гаразд,
а йдеться швидше про моральну шкоду.
Суддя спитав: Вони на вас гарчать?
Та, каже, нi. Але вони яскравi.
Два рази хукнув писар на печать.
Сидiла тихо дiвчинка на лавi.
Був сiрий день. I сiрий був сусiд.
I сiрий стiл. I сiрi були дверi.
I раптом нявкнув кольоровий кiт.
Залив чорнилом вирок на паперi.
