З КИÏВСЬКОÏ РУСI. Майже пiвстолiття тому Павло Загребельний написав роман Диво, в якому ожив Киïв часiв Ярослава Мудрого

ЗАМКНЕНЕ КОЛО IСТОРIÏ
Романний триптих про Киïвську Русь Диво, Первомiст та Смерть у
Києвi у великому лiтературному доробку Павла Загребельного
займає особливе мiсце. I не тiльки тому, що на початку 1970-х
(коли украïнська iсторична проза була пiд прицiлом офiцiозу, що
пропагував безпам'ятство), Первомiст i Смерть у Києвi були
вiдзначенi Шевченкiвською премiєю. Рiч у тiм, що Загребельний
писав про Русь як частину Украïнськоï iсторiï, i робив це
цiкаво, про що свiдчить, зокрема, Диво (19641966) кращий, як на мене, iсторичний роман письменника.
Сюжет цього твору виростав iз роздiлу попереднього твору Павла
Загребельного повiстi День для прийдешнього, в якiй iшлося про
киïвських архiтекторiв. Уже тодi стало ясно, що iсторiя Софiï
Киïвськоï мiстить такi загадки й драми, якi вартi не коротких
сюжетних вiдгалужень, а цiлого роману. Автор вибудував незвичайну,
цiлком несподiвану композицiю: час дiï у творi охоплює майже
цiле тисячолiття, що вiдображено в трьох сюжетних лiнiях:
1) 9921037 рр. iсторiя майстра Сивоока та князя Ярослава Мудрого;
2) 19411942 рр. iсторiя професора Отави, дослiдника староï
киïвськоï архiтектури, показаного в окупацiйних обставинах,
коли йому доводиться рятувати Киïвську Софiю;
3) 19651966 рр. iсторiя Бориса Отави, який повiрив у батькову гiпотезу
про майстра Сивоока й тепер береться довести ‘ïï.
Сам Загребельний вважав, що композицiя Дива має концептуальний
характер. Усе оберталося навколо собору, розповiдав вiн, вiдповiдаючи на
моï запитання (я тодi готував iнтерв'ю з письменником для
учительського журналу Дивослово). Якщо вiн стоïть тисячу рокiв так
само наша iсторiя, так само наше життя крутиться навколо минулих подiй,
як довкола собору. …Замкнене коло iсторiï ось це я мав на
увазi. Iдеться, отже, про тiсну поєднанiсть часiв, про
повторюванiсть явищ в iсторiï та незнищеннiсть людського духу,
явленого в мистецькiй красi.
Диво iсторико-пригодницький роман. Мотив дороги пов'язаний тут з
iсторiєю майстра Сивоока, який вирушає з пущi, з колиби
свого дiда Родима, в життєвi мандри. Численнi пригоди героя це
можливiсть побачити його очима Болгарiю й Вiзантiю XI столiття. Зрештою,
язичник Сивоок повертається в Киïв, щоб звести собор,
У який майстер вкладає всю свою душу, що увiбрала в себе в тих
мандрах досвiд як киïвського, так i вiзантiйського мистецтва.
Автокоментар Павла Загребельного: Уся ця iсторiя вигадана. Пустивши
Сивоока в мандри, я дав читачевi певну поживу, розширив географiю,
залучив до сюжету деякi реальнi iсторичнi подiï. Скажiмо,
ослiплення тисячi болгар це факт, записаний у хронiках. Я, до речi, був
у Македонiï, в тих мiсцях, де все це вiдбувалося. I взагалi, я
бував майже скрiзь, де бували моï героï. То в час вiйни, то як
турист, то в складi письменницьких делегацiй…. Сюжет великого
обсягом роману, отже, опирається на багату й захопливу
подiєву iнтригу, що дає змогу переселити читача в далеке XI
столiття, вiдтворене в усьому багатствi iсторичноï iнформацiï.