Шевченко
Категории
Оригинал
Не поет — бо це ж до болю мало,Не трибун — бо це лиш рупор мас,
I вже менш за все —
Кобзар
Тарас
Вiн, ким зайнялось i запалало.
Скорше — бунт буйних майбутнiх
рас,
Полум'я, на котрiм тьма розтала,
Вибух кровi, що зарокотала
Карою за довгу нiч образ.
Лютий зiр прозрiлого раба,
Гонта, що синiв свяченим рiже,
У досвiтнiх загравах — степа
З дужим хрустом випростали крижi.
А ось поруч — усмiх, ласка, мати
I садок вишневий коло хати.
