ВАЖКI ВIТРИ НЕ ВИПИЛИ РОСИ

Категории

1.   1 Андрiй Малишко

1956р.

Оригинал

Важкi вiтри не випили роси,
Черленi трави бродять буйним соком,
I вдалинi пiд обрiєм високим
Лугiв осiннiх теплi голоси.
А при багаттi хлопцi косарi
I комбайнери у спецiвках синiх
Вплiтають смiх до цих лугiв осiннiх,
Ведуть пiснi пiд маєвом зорi.
Булькоче, прiє каша в казанi,
А клен русявий хилить нiжно вiти,
I йдуть в лугах, немов засмаглi дiти,
I поминулi, i прийдешнi днi.
Як хороше, як легко помiж них,
Мiж цих людей, в трудi людей живих,
Мiж ними жить i поклоняться лiту,
Свою турботу, снами не сповиту,
Своï думки у ïхнi перелить
На все життя, а тiльки ж не на мить.
На все життя, з лугами, з берегами,
Iз травами, iз зорями в водi,
Щоб не спiткаться бiльше з'ворогами,
Щоб не хилитись в горi та бiдi.