Весiлля
Категории
варiант 1
1. А брат сестрицю та розплiтаєЦвiт рожа (троянда) розцвiтає
Не йди, сестро, молода замiж,
Цвiт рожу споминає...
2. Ой до вiнця, Марусечко, до вiнця,
Не забудь, молодая, гребiнця.
Ой упав гребiнець пiд стiлець,
Да подай Марусеньцi гребiнець,
I пiдем з тобою пiд вiнець.
3. Благослови, боже, i отець, i мати,
Своєму дитяти пiд вiнець ставати
Та з суженим шлюб ïй узяти.
4. Котився мiсяць до зiрки,
Вибрався Iвасьо до дiвки,
Питається свого батенька:
— Чи много боярiв брати?
—...Бери, синоньку,
Всю дружиноньку,
Бери старосту старого...
Бери сватеньку-багачку,
Бери свашечку-спiвачку,
Бо там чужая сторона,
Щоб не набратися сорома.
Ой ïдь, синоньку,
В щасливу годиноньку,
Час, би привiз
Любую дружиноньку.
5. Вийди, мати, з хати
Свого зятя зустрiчати!
Вийди, вийди ти в кожусi
Та в хорошому дусi (настроï)!
Який кожух твiй мохнатий,
Такий зять твiй багатий —
На худобу, на вiвцi,
На грошi, червiнцi.
6. Д р у ж к о (до братiв).
— Ану вип'ємо могорича, да упустiть нам оце мiсце!
— Ми могорича i так вип'ємо, — одвiчають брати, — а за мiсце грошi вiзьмем.
— Нехай вам мiсце, — говорить дружко, — а нам оте, що накрите.
— Е!.. Голуб'ята, у нас те, що накрите, дорого стоïть.
Воно в нас поïло полову, солому, капусту; качани варили та годували.
— Да хоч би подивитися, — каже дружко, — що воно таке.
Пiдiйма платок та й дивиться.
— А скiльки ж вам грошей за нього?
— Дасте сто червiнцiв?
Дружко, злякавшись буцiмто, каже:
— Ох, лихо, яке дороге; за сто червiнцiв сто й купити можна.
Ну, нате вам (кидає трохи грошей на тарiлку). Чи всi?
— Нi, ще не всi, ще стiлько положiте!
Дружко, кинувши ще скiлько-небудь грошей, питає:
— А тепер усi?
— Усi уже, — говорить брат, беручи грошi.
7. Ой татарин, братику, татарин, —
Продав сестричку за талiр,
Русу косу за п'ятак,
Бiле личко пiшло так.
8. Ой матiнко моя,
Уже ж я не твоя,
Вже ж бо я да того пана,
З ким шлюб шлюбовала.
9. З-за гори гуска летiла,
Наша капуста з перцем кипiла, —
З перцем, не. перцем,
Просимо з щирим серцем.
10. Дружба коровай крає,Золотий ножик має,
Золоту тарiлочку,
Дарує родиночку.
11. Да чи бачиш ти, дружко,
Що бояри коровай крадуть?
За вiлечко захиляються,
Короваєм запихаються.
Ой ми ж роду не злодiйського,
А ми роду королiвського,
Ми кошелiв не брали,
Короваю не крали,
Ми шишок не брали,
В кишеню не ховали.
12. Благослови, боже, i отець, i мати,
Своєму дитяти цей рiд дарувати.
13. Ой старосто-дядьку,
Глядiть нам порядку,
Виведiть нас iз хати
На двiр погуляти.
14. А взяв боярин дружку,
Взяли ïï вмили,
Серпом пiдголили,
Граблями розчесали,
Зовсiм дружку вбрали.
15. З нами, Наталко, з нами,
До чужоï мами,
Мiж чужiï люде,
Там тобi добре буде.
В нас вiтер сам хату мете,
В нас сонечко хлiб пече,
Сама вода в горщики ллється,
Бо в нас так ведеться.
Не йди, Наталко, з ними,
Залишайся з нами:
Нам люди розповiли,
Що вовки там жiнку з'ïли.
16. Ой дайте нам дiвку
Ще й бiлу постiльку.
Чотири подушки пухових,
Чотири сорочки льонкових,
I скриню, i перину,
I в дiм господиню.
17. Мене мати не жалує,
В чужу сiм'ю замiж дає.
Чужа сiм'я вечеряти сiла,
А мене по воду послала.
Покiль я з водою прийшла,
Вечеря з стола зiйшла.
Усiм же я постелила,
А свекрусi не вгодила,
Кинулася свекруха,
Як на окропi муха:
— Дитиночка чужая,
Ти ж ще не вечеряла.
— Спасибi вам за вечерю,
Я вже повечеряла.
В коморi на порозi
Вечеряла дрiбнi сльози.
Якби ненечка знала,
То вечерю менi б прислала,
Як не мiсяцем, то зорею,
Як не братом, то сестрою.
18. Сiдай, сiдай, кохання моє,
Не поможе плакання твоє,
Стоять конi у повозi,
I плач тобi не поможе:
Тепер ти моя, тепер ти моя.
19. Чи є в мами звiстка:
Ïде в гостi невiстка,
Здорова, як малина,
Червона, як калина.
20. Ой невiсточко наша, жоданко,
Ой не рiк ми тебе жодали,
Сiм рокiв хустiв (бiлизни) не прали,
А в соломани (бодню) складали,
Поки тебе, молодоï, дождали.
21. Ой меде наш, меде,
Зять тещеньку веде
За бiлую ручку,
За чесную дочку.
22. Ой меде наш, меде,
Зять тещеньку веде,
На порозi кладе:
— Та полеж, тещо, тута,
А я пiду та вирiжу прута,
Та будемо тещу бити,
Що не вмiє дочки вчити.
23. Покривальниця плаче
А чого вона хоче?
Пiвтора золотого,
Хоч князя молодого.
24. Марiйко, дiвко,
Кинь шапку к бiсу,
Шапка не подоба,
Не пристала до лоба.
25. Прощай, прощай, подружечко,
Бо ми вже ïдемо
I твоє ми дiвування
З собою беремо.
варiант 2
1. Ой брати моï, брати, (2 р.)Прошу я васдохати(3 р.)
Кiсоньки розплiтати.
Розплетiть мою косу, (2 р.)
По плечах по волосу.
Як я в косi ходила, (2 р.)
Да й я вас не просила.
Отепера вас прошу,
А тепера вас прошу:
Розплетiть мою косу
Да заплетiть в дрiбушки, йi (2 р.)
Не ходiть менi йi в дружки.
2. Грайте, музики, як грали,
Ми вже й
Галочку й убрали.
Як неубрали, то йа вберемо,
До шлюбу поведемо.
3.Ой татарин братiчок.
Татарин,
Продав сестрицю
Задаром,
Русую косоньку
За п'ятак,
Бiле личенько
Пошло й так.
4. Ой до вiнця,
Марусечко, до вiнця,
Не забудь, молодая, гребiнця.
Ой упав гребiнець пiд стiлець,
Да подай Марусеньцi гребiнець,
I пiдем з тобою пiд вiнець.
5. Благослови, Боже, i отець i мати,
Своєму дитяти пiд вiнєць ставати.
Та з суженим шлюбом ïй узяти.
6. Котився мiсяць до зiрки,
Вибрався Iвасьо до дiвки,
Питається свого батенька:
— Чи много боярiв брати?
— ...Бери, синоньку.
Всю дружиноньку.
Бери старосту старого...
Бери сватеньку—багачку,
Бери свашечку—спiвачку.
Бо там чужая сторона.
Щоб не набратися сорома.
Ой ïдь, синоньку,
В щасливу годиноньку,
Час, би привiз
Любую дружиноньку.
7. Вийди, мати, з хати
Свого зятя зустрiчати!
Вийди, вийди ти в кожусi ,
Та в хорошому дусi (настроï)!
Який кожух твiй мохнатий,
Такий зять твiй багатий —
На худобу, на вiвцi,
На грошi, червiнцi.
8. Ой матiнко моя.
Уже ж я не твоя,
Вже ж бо я да того пана,
З ким шлюб шлюбовала.
9. З—за гори гуска летiла,
Наша капуста з перцем кипiла,—
З перцем, не перцем,
Просимо з щирим серцем.
10. Дружба коровай крає,
Золотий ножик має,
Золоту тарiлочку,
Дарує родиночку.
11. Благослови, Боже, i отець, i мати,
Своєму дитяти цей рiд дарувати.
12. Да чи бачиш ти, дружко,
Що бояри коровай крадуть?
За вiлечко захиляються.
Короваєм запихаються.
Ой ми ж роду не злодiйського,
А ми роду королiвського.
Ми кошелiв не брали,
Короваю не крали,
Ми шишок не брали,
В кишеню не ховали.
13. Ой старосто—дядько,
Глядiть нам порядку.
Виведiть нас iз хати
Надвiр погуляти.
14. Ой дайте нам дiвку
Ще й бiлу постiльку.
Чотири подушки пухових,
Чотири сорочки льонкових,
I скриню, i перину,
I в дiм господиню.
15. Сiдай, сiдай, кохання моє,
Не поможе плакання твоє.
Стоять конi у повозi,
I плач тобi не поможе:
Тепер ти моя, тепер ти моя.
16. Чи є в мами звiстка:
Ïде в гостi невiстка,
Здорова, як малина.
Червона, як калина.
17. Ой меде наш, меде.
Зять тещеньку веде
За бiлую ручку.
За чесную дочку.
18. Прощай, прощай, подружечко,
Бо ми вже ïдемо
I твоє ми дiвування
З собою беремо.
