КОЗАК I КОРОЛЬ

Категории

1.   1 Степан Руданський

Оригинал

Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.
А король йому й сказав:
Вiдгадай три штуки,
Вiдгадаєш — тодi на!
А як нi — на муки!
Перша штука: скiльки зiр
В небi серед лiта?
Друга штука: покажи
Середину свiта!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
I от тобi цiлий рiк
Для того розсуду!
Вiдiйшов багач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати — так бiда,
А вгадати — трудно!
Сидить плаче неборак,
Козак проïжджає...
Чого плачете ви так? —
Багача питає.
Той i каже, так i так!..
Не журiться, дiду!
Коли так, то я за вас
На вiдвiт поïду!
I палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорнi вуса пiдбiлив,
В чоботи узувся.
I чимдуж до короля.
Король поглядає:
А що, пане, скiльки зiр? —
З мiною питає.
А той поли тi пiдняв,
Чи як довелося,
Стiлько, — каже, — в небi зiр,
Скiлько тут волосся.
Задумався сам король
Вiд сего вiдвiту.
Ану, — каже, — покажи
Середину свiту!
А той палицю пiдняв,
Може, з пiваршина,
Та в пiдлогу нею гуп:
Отут середина!
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
Що ж я думаю тепер? —
Козака питає.
Думаєте, що я пан!
Або що за рiчi?
То тi рiчi, що не пан,
А козак iз Сiчi!
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака вiдiслав
В золотi додому!