Старiсть

Категории

1.   1 Василь Симоненко

Оригинал

Сiм десяткiв дiдовi старому,
Сам незчувсь, коли i вiдгуло,
Вже лице пожовкло, як солома,
Борознами вкрилося чоло,
Сяють очi глибоко спiдлоба,
Тiльки пух лишивсь на головi.,,
Лає син, що нi чорта не робить,
Допiка невiстка; ще живi?
Остогидло дiду хлiб жувати,
Слухати образи вiд усiх,
Цiле лiто горобцiв ганяти
Та гракiв сусiдовi на смiх.
Ваять би iстик, торбу через плечi
I пiти свiт за очi з села,
Але звик до хати, до малечi,
Що його, мов батька, облягла-
Все стерпить, хiба заплаче стиха,
Дивлячись на добрих малюкiв.
Все стерпить докори, сором, лихо
Лиш би вмерти на землi батькiв!