ВДЯЧНИЙ ЕРОДIЙ
Категории
Оригинал
(Уривок)[...] Народженого до добра неважко навчити добру, — навчити, чи принатурити, чи призвичаïти. Навчений, принатурений, призвичаєний — се одне i те ж. Вiд природи, яко вiд матерi, легесенько сама собою розвивається наука. Вона всерiдна, справжня i єдина вчителька. Сокола досить швидко навчиш лiтати, але не черепаху. Орла за хвилину призвичаïш дивитись на сонце i мати з цього задоволення, але не сову. Оленя легко скеруєш на Кавказькi гори, легко привчиш пити з найчистiших джерел, але не верблюда i не вепра.
Коли все будує премудра природа, чи не єдина вона i вигоює, i навчає? Усяка справа має успiх, коли природа сприяє. Не заважай лише природi i, коли можеш, знищуй перепони, очищаючи ïй шлях; воiстину все вона чисто i вдало зробить. Клубок сам собою покотиться з гори, забери лише камiнь, що лежить на перепонi. Не вчи його котитися, а лише допомагай. Не вчи яблуню родити яблука: вже сама природа ïï навчила. Загороди ïï лише вiд свиней, зрiж будяки, почисть гусiнь, стеж, аби на корiнь не потрапляла сеча i т. iн.
Вчитель i лiкар не є вчитель та лiкар, вони лише служники природи, єдиноï справдешньоï i лiкувальницi, i навчительки. Буде так: хто захоче чомусь навчитися, повинен до того зродитися. Не вiд людини, а вiд природи — суть усього. А хто зважиться без природи навчати чи навчатися, хай затямить приказку:
Вовка в плуг, а вiн у луг...
Се не виховання i не навчання, а угамування за допомогою людини. Виховання ж iде вiд природи, що вливає в серце сiм'я доброï волi. Вирiсши без перепон, самостiйно й охоче ми робимо все те, що святе i бажане... Яка користь з янгольськоï мови, коли в нiй нема доброï думки? Чи є плодом тонка наука, коли недобре серце? Хiба не знаряддя злостi, меч скаженству, притчею кажучи —
крила та роги свинячi?
Гляньмо, панi моя, на весь рiд людський! Тут науки, як на торжиськах купiвля, киплять i бентежаться. Одначе вони хижiшi за птиць, нестримнiшi за худобу, злостивiшi за звiрiв, лукавiшi за гадiв, неспокiйнiшi за риб, невiрнiшi за моря, небезпечнiшi за африканськi пустелi... Чому так? А тому, що злими народжуються. Природа блага — всьому початок, а без неï нiколи не бувало благостi. Дякую ж невимовно природi в образi ïï святiм — в батьковi моïм, що вiд нього я народився. Друга iкона Божа для нас — матiр наша.
