ВСТУП ДО ПОЕМИ "МАЗЕПА"

Категории

1.   1 Володимир Сосюра

Оригинал

Навколо радощiв так мало...
Який у чорта днiв бадьор,
Коли ми крила поламали
У летi марному до зорь.
I гнiв, i муку неозору
Спiваю я в цi днi журби,
Коли лакеï йдуть угору
Й мовчать раби...
Нiмiй, одуренiй, забитiй,
Невже не встать тобi вiд ран?
Москвi та Жечi Посполитiй
Колись жбурнув тебе Богдан.
А потiм хтiв тобi Мазепа
Вiд серця щирого добра...
Його ж ти зрадила i степом
Пiшла рабинею Петра.
Хiба не жах: своєï зброï
Не маєш ти в цi скорбнi днi...
У тебе так: два-три героï,
А решта — велетнi дурнi.
У тебе так: все безголов'я,
Що на багно кричить: Блакить!
Якби я мiг, якби зумiв я
Тебе, Вкраïно, воскресить...
Твоï шляхи — вiдчай i камiнь,
Така прекрасна й, мов на грiх,
Ти плодиш землю байстрюками —
Багном i гноєм — для других.
У головi твоïй — макуха!
Хiба ж ти можеш жить сама,
Росiйсько-польська потаскуха,
Малоросiйськая тюрма.
Веди ж, безумна, до загину
Мене на розстрiли i жуть...
Ах, я люблю тебе, Вкраïно,
I сам не знаю, що кажу.
Я ж син твiй, син, що йшов за тебе
На смерть i реготи не раз,
Той, що прокляв i Бога й небо,
Аби тобi був слушний час.
Я йшов кривавими житами
I знов пiду, де гул i мла,
Лиш одного я хочу, мати,
Щоб ти щасливою була.