Юдита

Категории

1.   1 Олег ЗуЄВський

1955р.

Оригинал

Зоставшись плодом збитим, головi,
Хоч би й розкритiй, бачити несила,
Як постатi кiннотникiв кривi
Висока тiнь вiд тебе заступила.
До невода ïï впадуть вони,
Хай пiдiймаються незмiрнi сходи.
Це тiльки п'яного прогнали сни
Додому з негостинноï господи.
А тiло, що на ложi розпростер,
Здалося б затяжким йому для свята:
Самого страху воïнам тепер
Нагойдується ноша пребагата.
Вона й до вiч тобi переросла,
Аж думка нею холоднiє кожна. —
Повiрити, що ти не знала зла,
Чи не сама любов була спроможна?