Переказ змiсту твору Андрєєва Оповiдання про сiм повiшених

У перiод реакцiï Андрєєв створив ряд добуткiв,
тiєю чи iншою мiрою стосовних до теми революцiï 1905 року.
Серед них перейнятi романтикою барикадних боïв З оповiдання, що
нiколи не буде кiнчений (1907) i Iван Iванович (1908). У другому
оповiданнi письменник спробувало показати революцiю з погляду
околодочного. В оповiданнi образи дружинник^-дружинникiв-робiтникiв-
дружинникiв, особливо веселоï й мужньоï людини Василя. Вiдраза
викликає основний персонаж оповiдання — околодочний наглядач
Iван Iванович — iстота боягузливе й злiсне
Великий суспiльний резонанс викликав Оповiдання про сiм повiшених
(1908), що розцiнювався в демократичних колах як жагучий протест проти
розправ царату, над революцiонерами — у рядi виступiв великих
гуманiстiв: Л. Толстого, Горького, Короленко, Коцюбинського. Л.
Андрєєв iз задоволенням вiдзначав, що над оповiданням
працював у ту ж пору, коли Л. Толстой писав своє Не можу мовчати
(ЛН, с. 330). Додамо до цього, що стаття Толстого була надрукована вже
пiсля того, як оповiдання Андрєєва було надруковано, але ще
не був прочитаний великим письменником. I проте можна вважати, що
Оповiдання про сiм повiшених написаний пiд впливом гуманiстичних iдей Л.
Толстого, не випадково автор присвятило його великому гуманiстовi
В Оповiданнi про сiм повiшених глибоко розкрита психолология
присуджених до страти п'ятьох терористiв, що обвинувачувалися в спробi
замаху на мiнiстра. Разом з ними йдуть на шибеницю батрак-естонець
Янсон, що вбив свого хазяïна, i орловський мужик, грабiжник i
вбивця Ведмедик Циганок. Андрєєв з'єднав цих людей за
принципом — перед смертю всi рiвнi, тому його не цiкавлять
полiтичнi та iншi погляди засуджених. Революцiонери Оповiдання про сiм
повiшених,- писав Горький,- зовсiм не цiкавилися > справами, за якi
вони йдуть на шибеницю. Але було б неправильним на цiй пiдставi
недооцiнювати значення оповiдання Удавшись до улюбленого прийому
контрасту, Андрєєв показує невгамовний страх мiнiстра
перед революцiонерами, його духовну й фiзичну дряблость. Присудженi ж до
страти терористи люди смiливi й мужнi, юнi, закоханi в життя. Особливу
любов викликає прекрасний юнак Сергiй Головiн, у якого навiть
похмура тюремна обстановка не вбила радiсть життя й весни, а також
вiдрiзняється безмежною любов'ю до людей Таня Ковальчук. Вони
пiдтримують легкодухих Василя Каширина i Янсона, скоряють своєю
твердiстю навiть бувала Циганка. У роботах про Андрєєва
звичайно посилаються на слова Горького про те, що героï цього
андрiïвського оповiдання роблять враження людей, якi прожили життя
неимоверно нудно, не мають нi одного живого зв'язку за стiнами в'язницi
й приймають смерть, як безнадiйно хворий ложку лiкiв. Це, однак,
суперечить змiсту оповiдання, його загальному тону, характерам
героïв. Через двадцять рокiв Горький змiнить своє вiдношення
до оповiдання, отнеся його до числа добуткiв, якi в достатнiй мерi
вiдбивали хвилювання епохи!
Високо оцiнив оповiдання Л. Толстой, який писав Андрєєву:
Ви пишiть, що достоïнство ваших добуткiв є щирiсть. Я визнаю
не тiльки це, але що й цiль ïх добра: бажання сприяти благу людей.
Реалiстичним по сутi уважав оповiдання В. Боровский, що у загальному дав
сувору оцiнку творчостi Л. Андрєєва
Для повноти характеристики вiдносини Л. Андрєєва до
iмперiалiстичноï вiйни необхiдно врахувати й те, що в 1918 роцi вiн
зробив спробу глибше розкрити природу iмперiалiзму, створивши
iмпресiонiстський роман-памфлет Щоденник Сатани. Тут у символiчних
образах i картинах вiдтворюється атмосфера передвоєнноï
Європи, до межi оголюється злочинний мир фiнансових
вiдвертав, узагальнений в образi мiльйонера Генрi Вандергуда.
Людиноненависницька суть пропагандистiв i призвiдникiв
iмперiалiстичноï вiйни викривається в лиховiсному образi Фоми
Магнуса, у якому вгадуються риси фашизму
В Щоденнику Сатани позначилися й слабкi сторони свiтогляду й творчого
методу Л. Андрєєва: неяснi подання про рушiйнi сили
iсторiï, пристрасть до надмiрного узагальнення й символiзацiï,
що позбавляє добуток iсторичноï конкретностi й
соцiальноï чiткостi. Однак не можна не погодитися з думкою В.
Чувакова, що сучасний читач знайде в Щоденнику Сатани чимало сторiнок,
що звучать дуже злободенно, гнiвно обличающих iмперiалiзм, цинiчний
виворiт американськоï демократiï