Життєве кредо Олега Ольжича у вiршi Господь багатий нас благословив

За спогадами сучасникiв, Олег був улюбленцем батькiв, родичiв,
сусiдiв. Рано виявив неабиякi здiбностi: у три роки вже вмiв читати, у
п'ять написав п'єсу з козацького життя, добре малював, грав на
фортепiано i скрипцi. Але згодом настали тяжкi часи. Юнак пережив
громадянську вiйну, терор, голод, холод. Родина мусила емiгрувати. I
тiльки за межами Батькiвщини хлопець усвiдомив, наскiльки вона дорога i
рiдна, не мiг не думати про неï, розтерзану рiзними полiтичними
силами. Уже будучи студентом, Олег Кандиба розумiє потребу
створення незалежноï держави Украïни. Але для цього треба
стати на шлях боротьби, часом жорстокоï i безкомпромiсноï.
Тому юнак вирiшує стати членом Органiзацiï Украïнських
Нацiоналiстiв i пов'язує життя з боротьбою за нацiональне
визволення свого народу. Також Олег Кандиба займається художньою
творчiстю, дiбравши собi лiтературний псевдонiм Ольжич , тобто син
Олега, киïвського князя, який згадується в лiтописах як Ольг.
Цей псевдонiм говорить про те, що Олег завжди вiдчував себе киянином,
украïнцем.
Творчiсть Олега Ольжича переважно громадянського спрямування. У поезiях
вiдчувається iнтелектуально-фiлософське осмислення буття,
захоплення героïкою боротьби, iдея жертовностi в iм'я нацiонального
визволення Украïни. Лiричний герой його творiв — це людина-бо-
рець, лицар, мужнiй, сильний, розумний, чесний, завжди готовий до бою. У
поезiï Захочеш — i будеш є рядки:

• В людинi, затям,
• Лежить невiдгадана сила.
• Зрослась небезпека з вiдважним життям,
• Як з тiлом смертельника крила.

Метафора зрослась небезпека з вiдважним життям, на мою думч ку, пiдкреслено те, що iснування людини-борця завжди балансує на гранi мiж життям i смертю. I вижити допомагає ота невiдгадана сила — сила духу. Поет дає пораду своïм однодумцям:

• Навчишся надать блискавичнiсть думкам i рiшенням важкiсть камiння.
• Пiти чи послати i стать сам-на-сам
• З своïм невблаганним сумлiнням.

Ольжич вважає украïнцiв духовно багатою нацiєю i саме це має допомогти ïм у боротьбi за нацiональне визволення:

• Господь багатий нас благословив
• Дарами, що нiкому не вiдняти:
• Любов i творчiсть, туга i порив,
• Вiдвага i вогонь самопосвяти

У 1944 роцi Олена Ольжича було заарештовано. Почалися допити, катування, поета було вiдправлено до концтабору Заксенхаузен. У вiршi Присвята вiн писав:

• Пошли менi, молюся, дар один:
• В iм'я ïï (Батькiвщини) прийняти мужньо муки,
• ï в грiзнi днi залiзноï розплати
• В шинелi сiрiй вмерти вiд гранати.

На землi немає могили Олега Ольжича. Вiн помер у камерi в'язнiв-смертникiв табору Заксенхаузен 22 липня 1944 року. Довiдавшись про смерть сина, помер батько, Олександр Олесь. А 31 липня з'явився на свiт син Олега, теж Олег Кандиба. Рiд талановитих людей, справжнiх патрiотiв не перевiвся.