П'ЯТЬ КАЗОЧОК

Категории

1.   1 Михайло Коцюбинський

Оригинал

ПРО ДВОХ ЦАПКIВ
З одного берега йде до рiчки бiлий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. I той хоче через рiчку перебратися, i другий. А через рiчку кладка. Така вузенька, що тiльки один може перейти, а двом тiсно.
Не схотiв бiлий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний собi не схотiв заждати, щоб перейшов бiлий.
Ступили обидва на кладку, зiйшлись посерединi та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скiнчилося на тому, що обидва в воду попадали i потопились.
ДВI КIЗОЧКИ
А двi кiзочки — то були розумнiшими. Стрiлись вони на вузенькiй стежечцi. З одного боку стежечки глибокий рiв, а з другого — висока та крута гора. Розминутися нiяк не можна.
Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тодi одна кiзочка стала на колiна, перевернулась на бiк, лягла на стежцi i притиснулась спиною до гори.
Тодi друга обережно переступила через неï, а та, що лежала, встала i пiшла собi.
ДЕСЯТЬ РОБIТНИКIВ
Зайшов я колись до однiєï жiнки в хату — Одаркою звали жiнку. Дивлюсь, а у неï в хатi так чисто, гарно так: дiти умитi, чисто одягненi, обiд зварений.
— Як ви встигаєте все зробити? — питаю я в Одарки.
А вона каже:
— Як же менi не встигнути! У мене служать аж десять добрих робiтникiв. Вони мене слухають: що не скажу — зроблять, оден одному помагають!..
— Якi ж то у вас робiтники?
— А ось вони! — засмiялась Одарка i поклала на стiл своïх десять пальцiв.
IВАСИК ТА ТАРАСИК
Iвасик ловив рибку. Все, що зловив, склав у кошичок, закинув кошичок на плечi та й iде додому. Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним. Думає, як би витягти рибку.
Тiльки Тарасик пiдкрався до кошичка, а Iвасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся...
Тарасик одскочив, руки заклав назад, голову задер — iде, наче то не вiн до кошичка добирався.
Iде Iвасик далi. Йде собi спокiйно, а Тарасик знов пiдкрався, заклав в кошик руку — та як заверещить!
Великий рак вчепився йому в палець!
Бо в кошику не тiльки рибка була, а й раки. А Тарасик аж скаче, так йому болить.
Iвасик обернувся, побачив та й смiється з Тарасика: ага! попався!
Насилу Iвасик одчепив од пальця рака. Одчепив, поклав у кошичок та й пiшов собi додому. А у Тарасика палець розпух, кров з його капає... Плаче, бiдний.
ЧОГО Ж ВОНИ ЗРАДIЛИ?
Прийшов Данилко до рiчки рибу ловити. Сiв коло мосту, скинув брилик. Скрiзь тихо, нiкого нема. Закинув Данилко у воду вудку, чекає, чи зловиться рибка?
Бiгла по мосту собачка Мушка. Стала i дивиться: чи зловить Данилко рибку?
Йшли через мiст два хлопчики, теж стали, дивляться, що то зловить Данилко?
Скакала на березi жаба — i вона сiла та й дивиться: що воно буде?
Проходять по мосту ще дiти. Бачать, що Мушка i два хлопчики на щось дивляться, — та й собi поставали:
— Подивимось i ми! — кажуть.
Данилко тихенько сидить, а дiтей все бiльше та бiльше збирається. Ось уже мало не на голову йому лiзуть.
Та ось клюнула рибка! Витяг ïï Данилко. Б'ється бiдна рибка на гачку, а дiти радiють, кричать, скачуть, собаки гавкають. Жаба налякалася галасу i шубовсь у воду!..
I чого ж зрадiли? Нерозумний хлопчик замордував бiдну рибку. Чого ж тут радiти?