МIЙ ШПИТАЛЬ

Категории

1.   1 Леонiд Мосендз

Оригинал

Безодня смертi i безодня
життя спiткались на межi,
а на лезi ïï сьогоднi
знова нап'ятий вiн лежить.
Лежить, мов жертовна офiра,
якiй жерцiв байдужий спiр,
i тiльки iснування мiра
вся зосередилася в зiр.
Та у серпанку гарячковiм
вiн нерухомiстю повiк
зорить на днi минулi знову
аж по грiзний двадцятий рiк.
Але нема жалю, нi суму,
що все було, мов не було,
i стало тiльки змiстом думи,
лише луною прогуло...
Встає майбутнє. I могили
вчорашнi — це його межа...
Яка ж це мука буть безсилим
пiд лезом смертного ножа!..