Про драматизм як естетической категорiï

Термiн драма уживається в декiлькох значеннях. Це поняття
застосовується не тiльки для позначення одного iз трьох пологiв
лiтератури, але й у бiльше широкому й глибокому змiстi. Справдi, ми
називаємо драматичними добутками сюжети, обставини, долi, що
iснують у мистецтвi рiзного роду й навiть виду. Термiном драматичне
позначаємо ми змiст Тихого Дону М. Шолохова й П'ятоï
симфонiï Д. Шостаковича, Броненосця Потьомкiна С. ейзенштейна й
Шiстдесят шостого сонета В. Шекспiра, Меньшикова в Березове Сурикова й
Громадян мiста Кале Родена. Бiльше того, уживання цього слова не
обмежується мистецтвом, а поширюється на сферу реального
життя
Тим самим границi його застосування стають ще бiльш широкими. Ми
говоримо про драматизм подiй, жесту, голосу й т.п. I хоча це
слововживання не завжди iдентично, незважаючи на всю термiнологiчну
багатозначнiсть, наш безпосереднiй життєвий досвiд указує на
внутрiшнє змiстовне спорiднення цих понять. Саме поняття
драматичного як особливоï якостi, феномена реальностi виникло й
формувалося пiд впливом драматичного мистецтва, що є художньою
формою усвiдомлення протирiч дiйсностi, способом збагнення
ïхньоï суспiльноï сутностi й iсторичного змiсту. Не
випадково широке значення слiв драма, драматичне вiдбулося вiд назв
жанру мистецтва. I хоча драму не можна вважати якимсь унiверсальним
втiленням драматизму в його самому широкому змiстi, вона не може бути
зрозумiла поза його загальним естетического змiсту
Лiнгвiстика визначає значення слiв драма i драматизм дуже общо й
головним чином iз суб'єктивноï сторони, як важка подiя,
переживання, що заподiює моральнi страждання, усяка приголомшлива
подiя в життi i т.п., а психологiя майже не користується
цiєю категорiєю. В естетицi й мистецтвознавствi пiд
драматичним мається на увазi звичайно щось близьке трагiчному,
бiльш слабко виражений його ступiнь, не настiльки гостра й напружена (як
правило, не пов'язана iз загибеллю героя). Така iнтерпретацiя по-
своєму оправданна, але ще недостатня, оскiльки не враховує
всього своєрiдностi обох категорiй, що вимагають i розмежування, i
спецiального аналiзу Таке розумiння вiдповiдає драматичному у
вузькому змiстi, що iснує нарiвнi iз трагiчним i комiчним. Для
розкриття естетической природи драми, кола ïï змiсту важливо
зосередити увагу на iншому, бiльше широкому значеннi драматичного, у
якому трагiчне й драматичне у вузькому змiстi словами стають його
окремими випадками. У чому суть такого загального поняття, i яке його
мiсце в системi естетических категорiй? Проблема спiввiдношення
категорiй сьогоднi в естетической науцi залишається ще недостатньо
розробленою областю, причому, набагато бiльшi успiхи досягнутi скорiше в
ïхньому локальному дослiдженнi, чим в аналiзi ïхнiх зв'язкiв.
Не можна, наприклад, погодитися iз крапкою, що зустрiчається,
зору, що естетическое — це завжди або прекрасне, або трагiчне, або
пiднесене й т.д., а дiалектика естетического — прекрасного
(трагiчного, пiднесеного й т.п.) — конкретного явища є
дiалектика загального — особливого — одиничного. У такому
поданнi укладена небезпека абсолютизацiï й прямолiнiйного
тлумачення естетического змiсту життя й мистецтва за принципом
категоричного або-або.
Можна тiльки приєднатися до Ю. Бореву, що ставить питання про
практичну необхiднiсть спецiального дослiдження й категорiï
драматичного у вузькому змiстi слова. Справа обстоит складнiше.
Дiалектика естетического вiдносини людини до дiйсностi полягає,
зокрема, у тiм, що воно цiлiсно й у той же час багатосторонньо, як
цiлiснi й багатобiчнi самi явища життя. естетическое змiст явища завжди
ширше, об'ємнiше якого-небудь одного iз цих понять. Наприклад, ми
можемо з естетической точки зору характеризувати людини в рiзних
вiдносинах. Коли ми говоримо, що вiн гарний або некрасивий, то вiдносимо
це звичайно до його зовнiшнього вигляду; характеризуючи його як натуру
пiднесену або низьку, ми зв'язуємо це переважно з його моральними,
моральними якостями; називаючи його особистiстю трагiчноï або
комiчноï, ми естетически оцiнюємо його поводження в системi
суспiльних протирiч i т.д. Особливе мiсце займає тут прекрасне,
котре виступає як унiверсальний критерiй, iдеал, тобто найбiльш
загальна естетическая оцiнка. Все це рiзнi аспекти естетического змiсту
явища, що характеризують його з рiзних сторiн, у певних межах
взаємообумовленi, але рiзнi по обсязi й значенню й нетотожнi
Пiдходити до явищу з погляду його драматизму значить розглядати його в
планi розкриття естетического змiсту ув'язнених у ньому протирiч,
ïхнього суспiльно-iсторичного змiсту. Це характеристика найвищою
мiрою важливого для людини аспекту дiйсностi. Людина живе в сферi
суспiльних протирiч, вiн постiйно стикається з ними у своïй
практицi, виявляється залученим у них, ïхнє
усвiдомлення стає существеннейшей стороною його духовного життя