Чи актуальна Божественна комедiя у наш час?

Як часто ми скаржимось, що не знаємо, як вчинити i не маємо
того, з ким можна порадитись. Сумуємо, що нашого досвiду не
вистачає, аби вирiшити якiсь проблеми, зробити правильний вибiр,
проаналiзувати ситуацiю. Але ж на справдi ми маємо досхочу джерел,
звiдки можемо черпати життєвi знання, яких нам не вистачає,
звiдки можемо дiзнатись бiльше про життя та про сутнiсть людини. Так, я
маю на увазi книги. Багато хто, мабуть, вважає, що головна функцiя
книжок розважальна: захоплюючий сюжет, цiкавi епiзоди i ти такий
задоволений, але, на жаль, не всi розумiють, що коли пiдручник джерело
знань у певнiй галузi науки, то художня лiтература джерело знань про
життя. I кожен має навчитись сприймати той повчальний змiст, певну
авторську фiлософiю, що закладена в класичнiй лiтературi.
Навiть тi, хто згоден зi мною щодо повчальноï функцiï
лiтератури, прочитавши Божественну комедiю, можуть подумати: так,
лiтература вчить, але ж чого нас, сучасних людей, може навчити цей твiр
, який був написаний хтозна-коли, i є якоюсь незрозумiлою вигадкою
давнього мислителя?.. Проте особисто впевнений, що вiчний твiр Данте не
втратив своєï актуальностi i, мабуть, не тратить ïï
нiколи.
У Божественнiй комедiï автор зобразив Пекло, Чистилище i Рай,
подавши докладну класифiкацiю людських порокiв та чеснот. У Пеклi
мучаться скупi, перелюбники, лихварi, розбiйники, грабiжники, вбивцi,
навiть занадто пихатi та i пiннi теж потрапили в Дантове Пекло. У
Чистилищi люди спокутують своï грiхи. Рай, так само, як Пекло та
Чистилище, розподiляється на кiлька рiвнiв, де праведники
розмiщенi за кiлькiстю добрих справ, зроблених за життя та за ступенем
святостi. Як на мене, класифiкацiя Данте багатьом може здатися
суперечливою (адже поняття про грiх, точнiше про тяжкiсть грiха, попри
недотриманiсть релiгiйних канонiв, все одно змiнюється).
Наприклад, Данте розмiщує в одному з кiл Пекла алхiмiкiв, тодi як
нам вони здаються таємничими середньовiчними чарiвниками, якi
вiрили в iснування магiчних сил, у можливiсть здобут тя безсмертя бiльше
через свою наïвнiсть та традицiю алхiмiï, нiж через
порочнiсть… Та в будь-якому разi знову згадали, читаючи цей твiр,
про те, що лiнощi чи гординя є грiхом, не буде зайвим.
Але твiр Данте набагато глибший, це не простий перелiк грiхiв та чеснот
людини! I глибина його фiлософського, повчального змiсту бiльша, нiж
нагадування про те, що бути розбiйником не варто… Читаючи
Божественну комедiю, найбiльше поживи для роздумiв я винiс iз розмов,
якi веде лiричний герой iз рiзними мешканцями Пекла та Раю. От,
наприклад, перебуваючи на першому рiвнi Раю, герой запитує, чому
черницi, яких було вкрадено з монастирiв, не можуть потрапити до вищих
рiвнiв Раю. I Беатрiче, яка супроводжує героя Раєм,
вiдповiдає, що жертва так само несе вiдповiдальнiсть за те, що
сталося, якщо вона не боролася достатньо. Ця думка звучить у творi
досить побiжно, але ж наскiльки цiнна ця думка! Вiдверто кажучи, я
навiть не очiкував на подiбнi погляди у творi, написаному на межi
Середньовiччя та Ренесансу, коли покiрливiсть була однiєю з
головних засад релiгiйностi… Читаючи цей твiр, я вже вкотре
впевнився в тому, що погляди Данте були насправдi дуже прогресивними як
i в той час. Але ж повернiмося до цiєï думки: виходить,
покiрливiсть долi не завжди гарна риса, i боротьба з несправедливiстю
необхiдна! Бiльш того, надмiрна покiрливiсть власнiй долi
вважається за грiх (через неï черницi не можуть пiднятися
вище). Насправдi, ця думка, хоч i не нова, але по-справжньому корисна бо
ïï варто б нагадати багатьом моïм знайомим, аби
вилiкувати ïх вiд надмiрного фаталiзму та звички жалiтися на власну
долю!
Зустрiвши у Раю душi справедливих людей, якi склалися у символiчну форму
Орла (як символ справедливостi), Данте зазначає: Орел говорить Я,
а чуєтьоï ми, бо справедливiсть колегiальна! Чи не правда,
актуально i для нашою часу! Мабуть, багатьом моïм сучасникам варто
було б перечитати цей твiр, особливо це стосується людей, якi так
чи iнакше пов'язанi з владою.
Чи не найбiльш повчальним здався менi епiзод бесiди апостолiв з головним
героєм. Визначення, данi поняттям надiï, вiри, любовi, менi
здалися просто блискучими. А щодо ïхньоï актуальностi то вiчнi
теми , вiчнi цiнностi, ясна рiч, нiколи ïï не втратять.
Читаючи Божественну комедiю, я також вiдзначив, наскiльки важливою
є для автора Любов. I це не тiльки любов до жiнки, яку вiн
втратив, це Любои вища, фiлософська, Любов як стан душi, як спосiб
взаємодiï зi свiтом. Навiть на прикiнцi твору, коли герой
бачить божество, вiн вiдзначає, що саме Любов на вертає його
душу на божественне…
Проблеми вiдповiдальностi за власну долю, справедливостi, сутностi
людських почуттiв, проблеми внутрiшньоï гармонiï та любовi усi
цi питання залишаються в нашому життi.
Я не можу сказати, що цi проблеми є абсолютно не вирiшуваними,
просто кожна людина має знайти власнi вiдповiдi. Тут навряд чи
хтось вирiшить щось за нас самих, але щоб сформувати власну позицiю, ми
можемо звернутися до думок iнших людей. Твiр Данте Алiг'єрi
Божественна комедiя має глибоку метафоричнiсть та повчальний
змiст. Отже, кожен, хто вмiє сприймати пiдтекст твору, погодиться,
що Божественна комедiя дуже актуальна сьогоднi i може допомогти нам у
пошуках власного шляху.