Дайте характеристику образiв Якима Сомка та Iвана Брюховецького за романом П. Кулiша Чорна рада

Реальнi образи Чорноï ради гетьмана Сомка i кошового
Запорозькоï Сiчi Iвана Брюховецького несуть з волi автора
вiдповiдне iдейно-концептуальне навантаження, репрезентують певну
iдеологiчну верству в Украïнi.
Яким Сомко. В образi Сомка автор вiдобразив свiй iдеал гетьмана
освiченого, талановитого, розумного, здатного сильною рукою
об'єднати всi землi Украïни в самостiйну державу, рiвну серед
iнших європейських держав. Для цього, на думку героя (вона ж
є й авторською), потрiбно було утвердити старшинське панування,
тримати в покорi голоту, встановити мiжкласовий мир, пiднести культуру й
освiту, вiдновити давню славу Украïни.
Яким Сомко виступає проти поширення в Украïнi шляхетських
звичаïв, тобто впливу Польщi, й думає виступити проти Тетерi
гетьмана Правобережноï Украïни, що знаходилася пiд
протекторатом Польщi, з метою об'єднання всiх украïнських
земель. Вiн вважає, що мiг би розбити всiх своïх
супротивникiв, претендентiв на булаву, тiльки честь на собi кладе, не
хоче братнього кровопролиття. Гетьман зневажає запорозький
демократизм: У них що ватажок, то й гетьман. Пiдтримує бунтарство
мiщан проти козакiв, бо козаки дуже вже розопсiли: Ось ми то люде, а
то все грязь! Нехай годує нас поспiльство, а наше козацьке дiло
тiлько по шинках вiкна да пляшки бити.
Сомко вiдмовився тiкати з в'язницi, i не лише тому, що не мiг жертвувати
заради цього життям товариша, а ще й через те, що не хотiв мiжусобиць,
кровопролиття, якi неминуче можуть повторитися в новiй боротьбi за
булаву. Його образ змальований у романтичному планi. Це
виявляється i в зображеннi його зовнiшностi (Сомко був воïн
уроди, возраста i красоти зiло дивноï (пишуть у лiтописах); був
високий, огрядний собi пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у
золотому вiнку; очi яснi, веселi, як зорi, i вже чи ступить, чи
заговорить, то справдi по-гетьманськи), i у вдачi, поведiнцi, вчинках.
В образi Якима Сомка є й суперечливi, не зовсiм привабливi риси,
якi можна зрозумiти лише в контекстi традицiй: зневажливо ставлячись до
запорожцiв, вiн обожнював Кирила Тура за героïзм, вiдданiсть i
мудрiсть; образив Лесю, коли в ïï присутностi перевагу надав
Кириловi Туру, дотримуючись козацькоï моралi; пiсля поразки
вiдмовляється вiд порятунку й подальшоï боротьби, але робить
це не лише заради друга, а й для спокою в суспiльствi.
Загибель Сомка трактується в романi як трагедiя всього
украïнського народу.
Iван Брюховецький. Iван Брюховецький запорозький кошовий отаман,
проголошений сiчовиками гетьманом. Характер Брюховецького як
iсторичноï особи, його способи досягнення своєï мети в
романi вiдтворено правдиво. Це був полiтичний авантюрист без совiстi й
честi, владнолюбна, хижа, пiдступна людина. Своïми демагогiчними
обiцянками, фальшивим народолюбством вiн зумiв привернути до себе всiх,
на кого йому можна було опертися для здобуття гетьманства.
Спочатку ми бачимо Брюховецького в Романовому Кутi, де вiн стояв кошем,
в оточеннi запорожцiв, городових козакiв, мiщан, селян. Iванець (а це
прiзвисько говорить про його низьке походження) навмисне принижувався,
пiдкреслював свою безкорисливiсть.
Зате на Чорнiй радi Брюховецький з'явився пишно вбраним, з гетьманськими
клейнодами: булавою, бунчуком i корогвою, позирав гордо, по-
гетьманському, i тiлько посмiхавсь, узявшись у боки. Вiн був упевнений у
перемозi, бо далекоглядно прихилив на свiй бiк московських бояр, князя
Гагiна, який взявши вiд Iванця великi подарунки, його неситiй злобi
потурає. Вiн проголосив рiвнiсть, запросив на раду бургомiстрiв од
мiщан та мужицьких виборних. Однак тi, хто добре знав Брюховецького,
розумiли, що це лише гра в демократiю.
Лицемiрство Брюховецького виявилося ще й у тому, що перед обранням його
на гетьмана вiн погодився на покарання Кирила Тура, а пiсля того
заборонив судити за ще гiршу провину Олексу Сечила, висмiяв старiйшин-
сiчовикiв i прогнав ïх.
Самолюбство й амбiтнiсть, пiдлiсть, умiння схилити на свiй бiк впливових
осiб, байдужiсть до людського життя, нехтування мораллю Запорожжя,
слабкодухiсть Брюховецького дорого коштували тогочасному
украïнському суспiльству, призвели до великих усобиць та
кровопролиття.
Висновок. В образi Якима Сомка автор висловив власне розумiння й оцiнку
подiй минулого, полiтичнi симпатiï й антипатiï. I хоча iсторiя
свiдчить, що був вiн далеко не безгрiшний у полiтицi, в романi ж Сомко
кришталево чесна й порядна людина. Тож цей образ лiтературний, а не
iсторичний. А образ Брюховецького як iсторичноï особи, людини
пiдступноï та непорядноï, в романi вiдтворено правдиво.
Опорнi слова й поняття: iсторичний роман, гетьман, iсторичнi особи,
козацька старшина, сiчовики, гетьманськi клейноди, iдейне навантаження.