Пiдтвердьте або спростуйте думку нiмецького фiлософа Л. Фейєрбаха: …Мова є критерiєм того, на якому рiвнi знаходиться людська культура

Я пiдтримую думку вiдомого нiмецького фiлософа. Так, формування людини
як особистостi з високим iнтелектуальним рiвнем, як яскравоï
творчоï iндивiдуальностi неможливе без досконалого володiння мовою.
Саме в мовi закодовано iнтелект тiєï чи iншоï
нацiï, адже мова є скарбницею ïï духовних надбань,
досвiду, працi, творчостi попереднiх поколiнь. Свiдченням цього є
слова Панаса Мирного зi статтi Рiдна мова:

Найбiльше i
найдорожче добро в кожного народу це його мова, ота жива схованка
людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає i
своє давнє життя, i своï сподiванки, розум, досвiд i
почування.

Джерела духовностi в народi, а отже, i в його
мовi. З досвiду знаємо, що людина, яка розмовляє суржиком
недоладною сумiшшю залишкiв давнього, батькiвського, з чужим, є
недалекою, схожою на людину, позбавлену чистого повiтря, бо спотворена
мова робить мислення людини примiтивним. Таку людину нiколи й нiхто не
поважатиме. Проте багата, чиста, правильна мова людини свiдчить про
високий iнтелектуальний рiвень, iнтелiгентнiсть, внутрiшнє
благородство душi. Знаємо, мова є основною формою
нацiональноï культури. Розвиток мови особистостi процес складний
i тривалий. Лише людина, яка невпинно працює над опануванням мови,
виявляє в усному та писемному мовленнi свою iндивiдуальнiсть, може
наблизитися до мовноï довершеностi. Мудро зауважено, що свою мову
треба вчити усе життя: Не дурiте самi себе, Учiтесь, читайте, I чужому
научайтесь, Й свого не цурайтесь. Кобзаревi слова актуальнi повсякчас,
оскiльки ïх адресовано i живим, i ненарожденним. Отже, мова людини
є вiддзеркаленням ïï iнтелекту, рiвня освiти, багатства
душi, а це пiдтверджує думку Л. Фейербаха, що мова є
критерiєм того, на якому рiвнi перебуває людська культура.
(246 слiв)