Антифашистська тема в романах Фейхтвангера

По закiнченнi декiлькох рокiв Фейхтвангер зрозумiв, що людям, що
покинули Нiмеччину, мають бути ще роки вигнання. Емiграцiя стає
iсторичним перiодом життя цiлого поколiння, перiодом, повним своïх
проблем, колiзiй i трагiчних доль. Осмисленню цих проблем i доль Л.
Фейхтвангер присвячує роман Вигнання (1940), що, як i романи Успiх
i Сiм'я Оппенгейм, iде в трилогiю Зала чекання. Показова еволюцiя героя
Фейхтвангера: Траутвейн, композитор i лiтератор, лiберальний iнтелiгент
того ж складу й типу, що й Густав Оппенгейм, переборює полiтичну
iндиферентнiсть i стає борцем проти фашизму. Малюючи емiгрантський
Париж, Фейхтвангер показує й гiтлерiвську агентури, що
переслiдує антифашистiв, що плете свою коричневу павутину в самiм
серцi Францiï
В емiграцiï письменник продовжує роботу над монументальною
трилогiєю про Йосипа Флавiï, початоï романом Iудейська
вiйна . I, 1935 року Фейхтвангер опублiкував другу книгу трилогiï
Сини, за якоï в 1942 роцi пiшов роман День прийде, згодом названий
Благословенна земля. Чималу лепту в антифашистську лiтературу вносять i
iншi письменники — буржуазнi демократи. Однак письменники-
комунiсти змогли дати iсторично бiльше правдиве й бiльше глибоке
зображення подiй, що вiдбуваються,
Як i в добутках Фейхтвангера, доля iнтелiгента-єврея становить
сюжетну основу драми Ф. Вольфа Професор Мамлок, написаноï в 1933
роцi. Трагедiя Оппенгеймов i Мамлоков коренилася не в ïхнiй
надмiрнiй вiрi в гуманiзм народу Нiмеччини, а в тiм, що вони роздiляли
забобони бiльшостi нiмецьких iнтелiгентiв, у ïхнiй аполiтичностi.
Доля тих iнтелiгентiв, якi, як син Мамлока Рольф, розумiють iстоту
боротьби, що вiдбувається, складається зовсiм iнакше.
Конфлiкт мiж Мамлоком i Рольфом розкриває справжнi причини
трагедiï старого професора. Умираючий Мамлок усвiдомлює
правоту сина, доходить висновку, що треба йти iншою дорогою. Не
випадково в першому варiантi п'єса називалася Доктор Мамлок
знаходить вихiд. Трагедiя захiдноï демократiï. Вольф змiг
показати не тiльки драматизм того, що вiдбувалося в Нiмеччинi, i в
зiткненнi декiлькох яскравих людських характерiв розкрити конфлiкт
цiлоï епохи, вiн змiг також вiдобразити героïчну боротьбу антифашиста-
пiдпiльника, створити чарiвний образ комунiста Рольфа Мамлока.
Займаючись активною антифашистською роботою, Ф. Вольф продовжує в
роки емiграцiï настiльки ж активну лiтературну дiяльнiсть. Вiн
створює дуже гостру драму про повстання робiтникiв вiденського
передмiстя Флорисдорф (1935) i цiлий ряд антифашистських п'єс:
Троянський кiнь, Корабель на Дунаю, Патрiоти, Доктор Лили Ваннер, Що
людина посiє. Дiяльностi революцiонера в емiграцiï й
нелегальнiй антифашистськiй боротьбi в Нiмеччинi Вольф присвятив роман
Двоє на границi. Цей добуток належить до числа найцiкавiших i
важливих лiтературних документiв нiмецькоï емiграцiï. Написане
ще напередоднi мюнхенськоï змови, воно вражає глибоким
проникненням у психологiю рiзних соцiальних шарiв Європи. Роман
повний тривоги й передчуття європейськоï трагедiï, що
насувається