Архiтектонiка

АРХIТЕКТОНIКА (грец. architekton будiвничий) первiсно (до XIX ст.) наука
про застосування математики та механiки для встановлення
закономiрностей, шо вони властивi конструктивнiй системi будiвлi. З
теорiï архiтектури термiн перейшов до теор. мист-вознавства та лiт-
знавства в значеннi заг. естет, плану побудови худож. тв.:
взаєморозташування його частин, ïх ритм,
взаємозалежнiсть, взаємозумовленiсть, взаємозвязок,
супiдряднiсть, що засадничо спричиняє єднiсть тв. як цiлого.
Поняттю А. надавали величезного значення самi митцi ше тодi, коли цей
термiн не вживався. Так. О.Пушкiн у такому значеннi говорить про автор,
план: « виша смiливiсть, смiливiсть винайдення, творiння, де план
обширний осягається твор. думкою така смiливiсть Шекспiра, Ланте,
Мiльтона, Гьоте в Фаустi. Л.Толстой говорить про архiтектуру лiт. тв.
Слово А. чи не вперше вживав О.Гончаров. Термiнологiзацiя вiдбулася в
рос. формальнiй ш колi 1920-х рр.: В .Виноградов (1924), О.Скафтимов
(1924), С.Русаков (1926), В.Жирмунський (1928), А.Квятковський (1966).
Термiном А. постiйно користувалися письменники та критики: М.Горький.
С.Наровчатов, А.Макаров та iн. Закорiнився цей термiн i в Украïнi:
В.Коряк (1928), М.Мурашов, П.Iльйов. Т.Денисова. До А. належить: 1.
Членування на архiтектонiчнi складники: глава (роздiл, в поезiï
пiсня), пролог, епiлог, книга, том. Такi складники часом озаглавлюються.
Клас, приклад iдеальноï, мiстично- математично розрахованоï А.
«Божественна комедiя» Данте Алiг єрi: 3 частини, в
кожнiй по 33 пiснi + 1 вступна до Пекла. Отож усiх пiсень 100. Пiснi
складаються з тривiршiв терцин, число ïх у кожнiй пiснi майже
однакове. У драматургiï архiтектонiчними складниками є дiя
(акт), картина (сцена), ява; 2. Поєднання кiлькох тв. у певну
цiлокупнiсть: цикл, триптих, дилогiя, трилогiя тошо:
3. Зiставлення суто архiтектонiчним способом рiзних сюжетних лiнiй, шо
викладенi в окр. частинах тв.. незрiдка з пiдкресленням у заголовку
(«Два гусари, Три смертi Л.Толстого): 4. Поєднання
рiзнородових первнiв засобом складання», напр., байка: оповiдь
+ автор, висновок («сила, мораль) на вiдмiну вiд
iнтерференцiï епiч. i лiр. первнiв у баладi чи поемi; 5.
Закономiрне чергування рiзнорiдного, рiзножанр., рiзностильового
тексту (змiна прози й вiрша в бл-сх. дастанi. численнi фiлос. та
iст. вiдступи в романах В.Гюго. або начебто випадкова плутанина
макулатурних аркушiв, чергування сторiнок з сентецiями кота Мура i
записiв композитора Крейцнера в «Життєвiй фiлософiï
кота Мура» Е.Т.А.Гофмана; У Сонячнiй машинi В.Винниченка
є напружена змiна рiзножанр. i рiзнотематичних гострофабульних
роздiлкiв: детективного (коронка Зiгфрiда). авантюрного (Мертенс),
фант-утопiйного (винахiд Сонячноï машини), сои.-полiт. (Iнарак
Iнтернацiональний Авангард Революцiйноï Акцiï), еротичного
(мотив любовного трикутника принцеса Елiза. князь ґеорг, доктор
Рудольф IЛтор). Рiзножанр. вставки мали мiсце в «романi-
фейлетонi» К.Чапека «Фабрика Абсолюта, у «Вiйнi з
саламандрами» кiлькадесят Ж.в.: квазiнаук-трактат, iнтервю,
стенограма, протокол зборiв акцiонерiв, лист, телеграма, словник,
гаа хронiка, вивiска, розписка. Особлива вага Ж.в. у цiй сатир,
антиутопiï пiдкреслювана не лише архiтектонiчними, але й
зоровими, друкарськими засобами (шрифти, верстка). Ло роману
I.Еренбурга Трест Д..» iнкрустовано рiзнi квазiдокумєнти:
газ статтi й огляди, циркуляр, звернення, телеграми тошо. а також
щоденник. 6. Вставнi iст орiï, шо мають свою фабулу i
безпосередньо з сюжетом тв. назагал не повязанi. Вони можуть
сприйматися як завершене цiле i як такi розроблятися наступними
письменниками. Так, фабулу вставноï iсторiï з Дон
Кiхота» М. де Сервантеса покладено в основу сюжету Iсторiï
Якимового будинку В.Виниченка; 7. У поет. тв. строфiчна будова, що
надто очевидно в твердих строфах i формах (октава, рондель, рондо,
сонет, вiнок сонетiв, трiолет, терцини тощо) та у вел. поет, тв., де
самодостатнiсть» строф часом навiть пiдкреслюється
нумерацiєю, через шо вони функцiонально уподiбнюються главкам:
8. Включення архiтектонiчно вiдокремлених позахудож. матерiалiв:
авторське пiдкреслення: автор, передмова, пiслямова, коментарi,
словничок тошо;
4. Епiграф як архiтектонiчний ключ до розумiння автор, задуму. З
погляду теорiï потмодернiзму явища архiтектонiчного членування
можна розглядати як паратекстуальнiсть. Значення, шо його надають А.
письменники, засвiдчується розмаïттям засобiв привернення
уваги читачiв на архiтектонiчне членування: нумерацiя вiдповiдних
складникiв, ïх озаглавлювання, друкування рiзними шрифтами
найменування дiйових осiб, реплiк i ремарок у драм. тв. або графiчне
видiлення мiкроскладникiв у проз тв. (Трест Д.. Iсторiя загибелi
вропи»
I.Еренбурга, Вiйна з саламандрами К.Чапека). Особливими ускладненими
рiзновидами А. є стрижнева побудова (нанизування), циклiзацiя,
рамкова побудова (вставна iсторiя, монтаж). Сумiжним з А. поняттям
є композицiя. Iснує два варiанти розумiння ïх
спiввiднесеностi. 1. Композицiя ширше поняття, яке поряд з А. мiстить
фабулу, сюжет, групування образiв, органiзацiю засобiв зображення та
засобiв викладу (напр., iєрархiя оповiдачiв). 2. А. заг. зовн.
побудова, композицiя внутр. побудова, розташування окр. складникiв i
мiкроскладникiв тв. Так, В.Коряк писав: Будова тв. спиняє
читацьку увагу в двох напрямах: а) Архiтектонiка <…>
є розгляд тв. як цiлостi чи є гармонiя помiж частинами
тв.? б) Композицiя (будова окр. частин) тв., простежена до кiн.,
виявить спосiб зв'язку частин i побудови цих частин до найдрiбнiших
деталiв». За М.Бахтiним, А. це форма естет, буття в його
своєрiдностi, а композицiя сукупнiсть факторiв худож. враження.
Втiм, досить поширена тенденцiя цiлком невиправдано ототожнювати А. з
композицiєю, шо термiнологiчно притлумлює чiткiсть
аналiзу худож. структури тв. Анатолiй Волков