Чоловiк з ароматом кави

Про Юрiя Кульчицького в Украïнi нинi вiдомо небагато.
Украïнець за походженням, вiн виконував роль вiйськового аташе та
перекладача у Вiднi. Згодом Кульчицький опинився в австрiйськiй
дипломатичнiй мiсiï в Стамбулi й вiдiграв важливу роль у
легендарнiй Вiденськiй битвi 1683 року, яка фактично зупинила турецький
наступ на цивiлiзовану Європу.
У Вiднi Кульчицький дiстав неформальний статус героя. Як нагороду, крiм
будинку вiд магiстрату й медалi вiд короля, рятiвник отримав триста
мiшкiв кави. Каву залишили в обозi турки, щоправда, австрiйцi вважали цi
зернята кормом для верблюдiв. Полоненi верблюди кавовi зерна ïсти
навiдрiз вiдмовлялися. Якби не вроджена пiдприємливiсть
Кульчицького, кава могла б так i залишитися прикрасою якогось
етнографiчного музею австрiйськоï столицi.
Проте Юрiй Кульчицький не розгубився вiдкрив кав'ярню спочатку тiльки
для власних приятелiв, утаємничених у смак Сходу. Вiденцям кава
засмакувала. Не останню роль у цьому вiдiграла колоритна постать
рятiвника Вiдня, який засолодив гiркий напiй. Кульчицький, перебравшись
у турецький одяг, особисто частував своïх гостей, пом'якшуючи смак
кави медом, цукром, а згодом молоком i вершками. За переказом, саме
експериментатор Кульчицький i винайшов напiй, що згодом дiстав
iталiйську назву капучино.
Невдовзi на каву до Кульчицького почала заходити мiсцева аристократiя.
До кави подавали й круасани, за легендою, винайденi сусiдом-булочником,
намовленим до цього Кульчицьким. Тодi круасани мали й символiчний
пiдтекст у такий спосiб ласуни споживали iмiтацiю турецького пiвмiсяця.
Зазвичай вiдвiдувачi вмочували ïх у каву, що згодом стало навiть
певною вiденською традицiєю. У Європi, як i в Туреччинi,
кав'ярнi приваблювали всi верстви населення: полiтикiв, комерсантiв,
творцiв i звичайних людей. У кав'ярнях виникали новi форми
соцiальноï взаємодiï. Купцi, фiнансисти, страховики в
пошуках мiсця для обговорення спiльноï справи шукали альтернативу
звичайним на той час зiбранням. У кав'ярнях художники й письменники, якi
зазвичай працювали на самотi, мали можливiсть поспiлкуватись один з
одним i з iншими цiкавими для них людьми.
Триста трофейних мiшкiв iз кавою продали. Цей бiзнес не розвиватися не
мiг, адже кавовий герой не лише заслужив почесне австрiйське
громадянство, а й на все життя був звiльнений вiд сплати податкiв.
Кульчицький помер у розквiтi слави в 1692 роцi. Героя-каво-вара поховали
пiд кафедральним собором Святого Стефана, одного з найбiльших у Вiднi.
У 1862 роцi iменем Юрiя Кульчицького назвали вiденську вулицю, а згодом
установили й пам'ятник простому шляхтичу iз Самбора. Європейськi
кавовари, зокрема фiрма Якобз, певний час мали у своєму
асортиментi каву Кульчицького. Тож на Заходi скромний галицький герой i
його добрi справи бiльш знанi, анiж удома. Планується навiть зняти
фiльм про Вiденську битву за участю американського актора Мела Гiбсо-на,
який грав би короля Яна Собеського. Подвиг бравого галицького
розвiдника, захопленого кавою, також має бути екранiзовано.
410 слiв За А. Борковським