Твiр по картинi Перова Трiйка

На уроцi лiтератури вчителька якось раз розповiдала нам i показувала
картину Перова Трiйка . Потiм ми ходили в Третьяковську галерею, i я
довго стояв перед картиною, що вразила мене, Перова. Двояке почуття
охопило мене: з одного боку, насолоджуєшся майстернiстю художника,
його вмiнням передати побутову сценку. З iншого боку, я розглядав
картину як дзеркало, що вiдбило свiй час — страшне, жорстоке,
немилосердне навiть до дiтей… Сутiнки. Троє дiтлахiв тягнуть
важку бочку з водою. Холодно. Бочка обмерзнула, стала ще важче. Рiзкий
вiтер дме в обличчя дiтей. Худа одежонка не рятує вiд лютого
морозу. Важка робота не зiгрiвається
Мимоволi виникає думка: яким повинне бути безжалiсним серце
хазяïна, що послав цих заморених дiтей на рiчку з важкою бочкою.
Стороннiй перехожий, такi ж убогий, як цi дiти, намагається
ïм допомогти, упираючись плечем, штовхає ïх непомiрно
важкий вантаж. Дiти нагадують трiйку, що изработались, коней. А коли
вони встигли изработаться? Вони так малi. Мимоволi пiднiмається
протест у душi проти такого життя, у якiй iснує така
несправедливiсть Пiд ногами дiтей валяється самотня гiлочка, така
ж безпритульна, як вони. Вона вiдiрвалася вiд рiдного дерева, як вони
вiд рiдноï домiвки
Картина витримана в коричнево-сiрих тонах. Похмурiсть ïï
пiдкреслює глуха монастирська стiна, уздовж
якоï лежить шлях дiтей. Хочеться допомогти дiтям дотягти до
будинку, до тепла. Нестерпно бачити ïхню тугу й безвихiднiсть.
Особливiсть класики полягає в тiм, що вона й через сто рокiв так
само торкає душу, як i в той далекий час. Ця картина, безумовно,
наша художня класика